Асаф Джах VII
| Асаф Джах VII урду عثمان علی خان | ||||
 | ||||
| ||||
|---|---|---|---|---|
| 29 серпня 1911 — 17 вересня 1948 року | ||||
| Попередник: | Асаф Джах VI | |||
| Спадкоємець: | Проголошення незалежності Індії | |||
| Народження: | 6 квітня 1886(1886-04-06) місто Гайдарабад | |||
| Смерть: | 24 лютого 1967(1967-02-24) (80 років) Гайдерабад, Індія | |||
| Країна: | Хайдарабад | |||
| Релігія: | Іслам | |||
| Освіта: | Aliya High School for Boysd | |||
| Рід: | Асаф Джахи | |||
| Батько: | Асаф Джах VI | |||
| Мати: | Амат-уз Захр-ан-ніса Бегум | |||
| Діти: | Azam Jahd і Prince Moazzam Jah of Hyderabadd | |||
| Нагороди: |
| |||
| | ||||
Осман Алі-хан Асаф Джах VII (6 квітня 1886 — 24 лютого 1967; урду آصف جاہ) — Найвища Високість, останній нізам Гайдарабаду від 1911 до 1948 року, коли князівство було включено до складу Індійського Союзу.
Життєпис
Був другим сином нізама Асаф Джаха VI. Його старший брат помер 1887 року, й Осман Алі став спадкоємцем престолу. Його батько приділяв значну увагу освіті сина, запросивши вчителів англійської, урду й фарсі. Майбутній нізам писав вірші мовами урду й фарсі.
Був прогресивним правителем, опікувався мистецтвом, наукою й освітою. За 37-річний період його правління у Гайдарабаді з'явилось авіаційне сполучення, розвинулись електричні та залізничні мережі. На річці Манджира за 144 км від міста Гайдарабад було збудовано водосховище, а на річці Тунґабгадра — облаштовано іригаційну систему.
Практично всі публічні будівлі у місті Гайдарабад, включаючи шпиталь, суд, бібліотеку, музей та мерію, були збудовані за часів правління Асаф Джаха VII. Він реалізував освітню реформу. У той же період був заснований Османський університет. Початкова освіта стала обов'язковою, а для дітей з бідних родин — безкоштовною.
Коли 1947 року Британська Індія здобула незалежність, країну було розділено на Індію та Пакистан. Тубільні держави отримали змогу обирати, до якої з двох новостворених держав вони хочуть увійти. Гайдарабад був найбільшим з тубільних князівств, тому нізам відмовився приєднуватись до новостворених держав, сподіваючись зберегти незалежність Гайдарабаду у складі Британської співдружності. Утім, британський уряд категорично відкинув ідею незалежності, після чого нізам почав перемовини з Індією про автономію, а ближче до їх завершення, намагався й тиснути на Індію, а також розпочав перемовини з Пакистаном.
При цьому у Гайдарабаді спалахнуло селянське повстання проти самого нізама, яке останньому вдалось придушити. У вересні 1948 року Індія окупувала й анексувала Гайдарабад. 1950 року колишній нізам отримав церемоніальний пост раджпрамукха. 1956 року, коли в Індії була проведена реформа адміністративно-територіального поділу, і штати були сформовані за мовами народів, що їх населяли.
Примітки
Джерела
- Mir Osman Ali Khan Asaf Jah VII — Nizam VII
- The Splendour of Hyderabad: The Last Phase of an Oriental Culture (1591—1948 A.D.) By M.A. Nayeem ISBN 81-85492-20-4
- The Nocturnal Court: The Life of a Prince of Hyderabad By Sidq Jaisi
- Developments in Administration Under H.E.H. the Nizam VII By Shamim Aleem, M. A. Aleem [1] [Архівовано 30 липня 2016 у Wayback Machine.]
- Fabulous Mogul: Nizam VII of Hyderabad By Dosoo Framjee Karaka Published 1955 D. Verschoyle, Original from the University of Michigan [2] [Архівовано 30 липня 2016 у Wayback Machine.]
- The Seventh Nizam: The Fallen Empire By Zubaida Yazdani, Mary Chrystal ISBN 0-9510819-0-X
- The Last Nizam: The Life and Times of Mir Osman Ali Khan By V.K. Bawa, Basant K. Bawa ISBN 0-670-83997-3
- The Seventh Nizam of Hyderabad: An Archival Appraisal By Sayyid Dā'ūd Ashraf [3] [Архівовано 31 липня 2016 у Wayback Machine.]
- Misrule of the Nizam By Raghavendra Rao [4] [Архівовано 2 лютого 2009 у Wayback Machine.]
| |||||||
|
|
