Bristol Bolingbroke

Bristol Bolingbroke
Призначення:	патрульний літак
Перший політ:	15 вересня 1939
Прийнятий на озброєння:	15 листопада 1939
Знятий з озброєння:	1945
Період використання:	1940–1945
На озброєнні у:	ВПС Канади
Розробник:	Bristol Aeroplane Companyd
Виробник:	Fairchild Aircraft Ltd.
Всього збудовано:	626
Екіпаж:	3 особи
Максимальна швидкість (МШ):	464 км/год
Бойовий радіус:	2 995 км
Бойова стеля:	8 230 м
Швидкопідйомність:	7,5 м/с
Довжина:	13,03 м
Висота:	3,0 м
Розмах крила:	17,17 м
Площа крила:	43,6 м²
Порожній:	4 470 кг
Споряджений:	6 250 кг
Максимальна злітна:	6 591 кг
Двигуни:	2 × радіальні двигуни Bristol Mercury XV
Тяга (потужність):	920 к.с. (690 кВт)
Підвісне озброєння:	460 кг бомб
Кулеметне озброєння:	1 × (7,7-мм) курсовий кулемет М1919 1 — 1 × 7,7-мм кулемет М1919 в верхній башті
Bristol Bolingbroke у Вікісховищі

Бристоль Болінброк (англ. Bristol Bolingbroke) — канадський двомоторний патрульний і навчальний літак, що перебував на озброєнні ВПС Канади за часів Другої світової війни. Літак був ліцензійною копією британського бомбардувальника Bristol Blenheim розробленого компанією Bristol. В Канаді виготовлявся компанією Fairchild Aircraft Ltd..

В 1935 році авіаційне командування видало специфікацію G.24/35 на виготовлення літака розвідника/легкого бомбардувальника для заміни Avro Arson. Компанія Bristol запропонувала використати свій проект «тип 149» - розвиток літака Bristol Blenheim з двигунами Bristol Aquila, що мало забезпечити більшу дальність польоту. Але побудову окремого літака не було продовжено, натомість для розвідки мав використовуватись «Блейхейм» Mk.I з зміненою кабіною, які отримали свій номер Mk.III.

ВПС Канади теж мали протребу в патрульному літаку, і отримали від Bristol документацію на літак. Виробництво літака, який мав номер «Блейхейм» Mk.IV і своє ім'я «Болінброк» (англ. Bolingbroke) почала компанія Fairchild Aircraft Ltd.. Перші літаки були зібрані з британських запчастин («Болінброк» Mk.I), але дуже швидко було спроектовано аналог з канадських/американських запчастин («Болінброк» Mk.IV).

• Mk.I - патрульний двомоторний літак, оснащений двигунами Bristol Mercury VIII з Британських запчастин. (18 екз.)
• Mk.II - п'ятий Mk.I виготовлений з американськими запчастинами. Прототип Mk.IV
• Mk.III - 16-й Mk.I перероблений в гідроплан.
• Mk.IV - серійна модифікація оснащена канадським і американським обладнанням. Оснащена двигунами Bristol Mercury XV (134 екз.)
  • Mk.IV W - варіант Mk.IV з двигунами Pratt & Whitney R-1535 Twin Wasp Junior потужністю 825 к.с. (15 екз.)
  • Mk.IV C - варіант Mk.IV з двигунами Wright R-1820 Cyclone потужністю 900 к.с. (1 прототип)
  • Mk.IV T - навчальний варіант Mk.IV з двигунами Bristol Mercury XV (350 екз.) або Bristol Mercury XX (107 екз.) потужністю 825 к.с. (15 екз.)

• Екіпаж: 3 особи
• Довжина: 13,03 м
• Висота: 3 м
• Розмах крила: 17,17 м
• Площа крила: 43,6 м ²
• Маса порожнього: 4470 кг
• Маса спорядження: 6250 кг
• Максимальна злітна маса: 6591 кг
• Двигуни: 2 × Bristol Mercury XV
• Потужність: 2 × 920 к. с.

• Максимальна швидкість: 464 км/г
• Практична дальність: 2995 км
• Практична стеля: 8230 м
• Швидкопідйомність 7,5 м/с

• Кулеметне:
  • курсовий 7,7-мм кулемет М1919
  • 7,7-мм кулемет М1919 в верхній турелі
• Бомбове навантаження:
  • нормальне — 460 кг

«Болінброки» використовувались для патрулювання берегів Канади в 1940-44 роках. Дві ескадрильї задіювались під час Алеутської операції. Але в основному «Болінброки» використовувались для навчання.^[1]

• Харук А.И. Ударная авиация Второй Мировой - штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы. — Москва : Яуза::ЭКСМО, 2012. — 400 с. — ISBN 978-5699595877. (рос.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Bristol Bolingbroke