Poupée de cire, poupée de son
Poupée de cire, poupée de son | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Файл:France Gall — Poupée de cire, poupée de son.jpg | |||||||
| Сингл Франс Галль | |||||||
| Випущений | 1965 | ||||||
| Формат | 7 " | ||||||
| Жанр | Йе-йе | ||||||
| Мова | французька | ||||||
| Автор пісні | Серж Генсбур | ||||||
| Композитор | Серж Генсбур | ||||||
| Тривалість | 2:32 | ||||||
| Лейбл | Philips | ||||||
| Хронологія синглів Франс Галль | |||||||
| |||||||
Poupée de cire, poupée de son (укр. Воскова лялька, набита тирсою) — переможна пісня конкурсу Євробачення-1965, виконана французькою співачкою Франс Галль, що представляла Люксембург. Автор слів і музики — Серж Генсбур.
«Poupée de cire, poupée de son» — перша на Євробаченні переможна пісня, яка не була баладою. Пісня була учасником конкурсу Congratulations: 50 Years Of The Eurovision Song Contest та боролася за звання найкращої пісні за всю історію Євробачення, але посіла останнє, 14-е місце.
На Євробаченні
Poupée de cire, poupée de son не була баладою та стала першою піснею в жанрі йе-йе, яка перемогла на Євробаченні. Сміливий, живий стиль Генсбура, який був в новинку для європейського глядача, можливо, і є однією з причин, по якій Люксембург здобув перемогу на конкурсі[1].
Бали, отримані Люксембургом
 |  |  |  |  |  |  |  |  |  |  |  |  |  |  |  |  | Усього | |
 Люксембург | 5 | — | 1 | 3 | 5 | 5 | 3 | — | — | 1 | — | — | — | 1 | 5 | — | 3 | 32 |
Система голосування
Система голосування була наступна: кожна країна вибирала трійку лідерів. Найкраща, на їх думку, пісня отримувала 5 балів, друга — 3 бали, а третя — 1 бал. Люксембург лідирував протягом усього голосування, отримавши найвищий бал від Нідерландів, Німеччини, Австрії та Фінляндії. Франція не поставила пісні жодного балу, хоча і виконавиця, і композитор були популярні в країні ще до Євробачення.
Люксембург здобув перемогу та випередив Велику Британію, незважаючи на те, що Бельгія як виняток поставила британській співачці шість балів замість п'яти.
Вплив на Євробачення
«Poupée de cire, poupée de son» є однією з найбільш значущих пісень Євробачення. Перемога цієї пісні довела, що швидка, енергійна композиція, виконана молодим співаком, може мати такий самий успіх на конкурсі, як і балада, традиційна для тих років.
Вплив пісні «Poupée de cire, poupée de son» на Євробачення очевидно: починаючи з середини 1960-х, більшість пісень виконувалося в сучасному поп-стилі. За кілька років до початку конкурсу світ популярної музики серйозно змінився. Вершини чартів штурмували такі британські рок-групи, як The Beatles і The Rolling Stones, пісні яких за популярністю значно обходили любовні балади, традиційні для Євробачення. Конкурс перебував під загрозою втрати своєї популярності, проте пісня, яка здобула перемогу в Неаполі, серйозно вплинула на долю Євробачення та повернула конкурсу одне з домінуючих положень в європейській поп-музиці[2].
Також популярною виявилася і тема пісні. На Євробаченні-1967 перемогла ще одна пісня з «ляльковою» тематикою. Того року тріумфальну перемогу здобула британка Сенді Шоу з піснею «Puppet on a String» (укр. Маріонетка). Тоді співачка обійшла найближчого конкурента на 25 балів (відрив склав 53%, що стало до того часу рекордом). Також Конкурс пісні Євробачення-1965 був першим випадком участі пісні в стилі йе-йе. Цей стиль модної молодіжної пісні, близький до ритм-енд-блюзу, рок-н-ролу та джазу, зародився у Франції. Виконавцями цього жанру були переважно юні дівчата, що володіють красивою, привабливою зовнішністю[3]. Після 1965 на Євробаченні продовжили брати участь пісні в стилі йе-йе, зокрема перемогу на конкурсі 1968 здобула іспанська співачка Массіель з піснею «La, la, la…».
Успіх пісні
Пісня стала настільки успішною, що Франс Галль записала німецьку, італійську та навіть японську версію пісні:
Німецька версія: Das war eine schöne Party (укр. Це була прекрасна вечірка).
Італійська версія: Io Sì, Tu No (укр. Я — так, ти — нi).
Японська версія: 夢みる シャンソン 人形 Yume Miru Shanson Ningyō (укр. Лялька, що мріє та співає).
Версії на інших мовах були записані іншими виконавцями:
Англійська версія: Twinkle «A Lonely Singing Doll» (укр. Співоча самотня лялька).
Угорська версія: Toldy Mária «Viaszbaba» (укр. Воскова лялька).
В'єтнамська версія: Ngoc Lan «Búp Bê Không Tình Yêu» (укр. Лялька без любові).
Данська версія: Gitte Hænning «Lille Dukke» (укр. Маленька лялька).
Версія на івриті: Yarkon Bridge Trio «אל תכעסי זה לא אסון» (укр. Не злися, це не катастрофа).
Іспанська версія: Karina «Muñeca de Cera» (укр. Воскова лялька).
Корейська версія: «노래 하는 밀랍 인형» (укр. Співоча воскова лялька).
Нідерландські версії: Marijke Merckens «De modepop» (укр. Модна лялька) і Spinvis «Was» (рос. Віск).
Португальська версія: Karina «Boneca de Cera, Boneca de Som» (укр. Лялька воскова, лялька звукова).
Російська версія: Муслім Магомаєв «Лялька воскова», ВІА «Блакитні гітари» — «Лялька воскова».
Фінська версія: Ritva Palukka «Vahanukke, Laulava Nukke» (укр. Співоча воскова лялька).
Шведська версія: Gitte Hænning і Anne-Lie Rydé «Det Kan Väl Inte Jag Rå För» (укр. Я дійсно не можу з собою нічого вдіяти).
Естонська версія: Tiiu Varik «Vahanukk» (укр. Воскова лялька).
Кавер-версії пісні були записані німецької futurepop групою Welle: Erdball, рок-групою Wizo, радянським ВІА «Блакитні гітари», а також Муслімом Магомаєвим. Радянським співаком пісня була виконана російською мовою під назвою «Воскова лялька»[4]. Також цю пісню на своїх концертах часто виконує вокалістка групи Arcade Fire Реджин Шассан[5].
У 2012 симфо-метал група Therion випустила альбом Les Fleurs du Mal, де першою піснею став метал-кавер пісні «Poupée de cire, poupée de son», також на неї був знятий кліп[6].
Після перемоги на Євробаченні популярність Франс Галль зросла. Уолт Дісней запропонував їй зіграти головну роль у музичному фільмі «Аліса в Країні Чудес», але смерть великого мультиплікатора завадила йому завершити картину[3].
Позиції в чартах
| Чарт | Місце |
|---|---|
 Argentinian Singles Chart[7] | 3 |
| Austrian Singles Chart[8] | 10 |
| Flemish Belgium Singles Chart[9] | 3 |
| West-Germany Singles Chart[10] | 2 |
 French-Canada Singles Chart[7] | 1 |
| Luxembourg Singles Chart[9] | 2 |
| Dutch Singles Chart[11] | 6 |
| Norway Singles Chart[11] | 1 |
 Singapore Singles Chart[12] | 7 |
| Finnish Singles Chart[9] | 5 |
| French Singles Chart[9] | 1 |
 Japanese Singles Chart[13] | 6 |
Після Євробачення-1965 пісня почала штурмувати вершини європейських чартів. У Франції наступного дня після конкурсу було продано 16 000 копій синглу[14], а пісня одразу ж посіла перше місце в чарті. Через місяць кількість проданих синглів досягло 500,000 копій[15]. Пісня також лідирувала в чартах Норвегії та Канади. Пісня не потрапила в чарти Великої Британії та Ірландії. Найімовірніше, це було пов'язано з тим, що Франс Галль не стала записувати англомовну версію пісні[2].
Список композицій
Міньйон «Poupée de cire, poupée de son» вийшов у березні 1965 року. У верхньому правому куті обкладинки мініальбому був розміщений логотип Євробачення-1965, що призвело до суперечок стосовно порушення авторських прав, тому в другій редакції синглу замість логотипу був розміщений текст «1er Grand prix Eurovision 1965» (укр. Гран-Прі Євробачення-1965). Крім пісні «Poupée de cire, poup ée de son» на міні-альбомі були ще три пісні, в тому числі «Le coeur qui jazze», автором слів до якої був Роберт Галль — батько Франс Галль. Також ця пісня потрапила на бік «Б» синглу «Poupée de cire, poupée de son», який вийшов пізніше[16].
| Poupée de cire, poupée de son (EP) | ||||
|---|---|---|---|---|
| # | Назва | Автор слів | Автор музики | Тривалість |
| 1. | «Poupée de cire, poupée de son» | Серж Генсбур | Серж Генсбур | 2:32 |
| 2. | «Un prince charmant» | M. Vidalin | J. Datin | 2:29 |
| 3. | «Dis a ton capitaine» | M. Tézé | G. Magenta | 2:06 |
| 4. | «Le coeur qui jazze» | R. Gall | A. Goraguer | 2:47 |
| 9:54 | ||||
| Poupée de cire, poupée de son (LP) | ||||
|---|---|---|---|---|
| # | Назва | Автор слів | Автор музики | Тривалість |
| 1. | «Poupée de cire, poupée de son» | Серж Генсбур | Серж Генсбур | 2:32 |
| 2. | «Le coeur qui jazze» | R. Gall | A. Goraguer | 2:47 |
| 5: 19 | ||||
Примітки
- ↑ Sylvie Simmons, Serge Gainsbourg: A Fistful of Gitanes, ISBN 978-0-306-81183-8, page 44.
- ↑ а б LUXEMBOURG 1965 — «Poupée De Cire, Poupée De Son» [Архівовано 16 травня 2012 у Wayback Machine.].
- ↑ а б Красивые девушки закончились?. Архів оригіналу за 13 травня 2014. Процитовано 12 травня 2014.
- ↑ Сайт Discogs.com. Архів оригіналу за 5 листопада 2009. Процитовано 12 травня 2014.
- ↑ Q, июль 2007 года. The Roots of Arcade Fire. Стр. 38-42
- ↑ Therion — Poupée de cire, poupée de son [Архівовано 19 травня 2014 у Wayback Machine.].
- ↑ а б Billboard Magazine Archive, 1965. 08. 28. Архів оригіналу за 2 травня 2014. Процитовано 12 травня 2014.
- ↑ FRANCE GALL — POUPÉE DE CIRE, POUPÉE DE SON (CHANSON). Архів оригіналу за 13 травня 2014. Процитовано 12 травня 2014.
- ↑ а б в г Billboard Magazine Archive, 1965. 05. 22. Архів оригіналу за 2 травня 2014. Процитовано 12 травня 2014.
- ↑ Media Control Gfk. Архів оригіналу за 19 серпня 2013. Процитовано 12 травня 2014.
- ↑ а б FRANCE GALL - POUPÉE DE CIRE, POUPÉE DE SON (CHANSON). Архів оригіналу за 13 травня 2014. Процитовано 12 травня 2014.
- ↑ Billboard. Hits of the World [Архівовано 13 травня 2014 у Wayback Machine.].
- ↑ Billboard Magazine Archive, 1965. 10. 30. Архів оригіналу за 2 травня 2014. Процитовано 12 травня 2014.
- ↑ Billboard Magazine, April 1965 [Архівовано 13 травня 2014 у Wayback Machine.].
- ↑ Billboard Magazine, September 1965 [Архівовано 13 травня 2014 у Wayback Machine.].
- ↑ France Gall. Discographie [Архівовано 13 травня 2014 у Wayback Machine.].
| Попередник: Джільоли Чінкветті «Non ho l'étà» | Переможець «Євробачення» 1965 | Наступник: Удо Юргенс «Merci chérie» |
Посилання
- Eurovision Song Contest 1965 [Архівовано 13 лютого 2013 у WebCite]
| ||||||||||||||||||||||||||
|
